Співи, як частина логопедичної ритміки

Співи та рухи під музику як частина логопедичної ритміки позитивно впливають на дітей із різними мовленнєвими порушеннями, тому що цей складний процес звукоутворення передбачає координацію між слухом і

голосом, тобто взаємодію співочої інтонації, слухового та м'язового чуттів. Особливо важливим лікувальним засобом є хоровий спів. Музика та текст пісень стимулюють інтерес дітей, збагачують емоційні переживання хористів. У такому психологічному стані зменшуються негативні комплекси, а завдяки цьому легше долаються мовленнєві труднощі.

Обираючи пісні для дітей з порушеннями мовлення, рекомендується зважати на таке:

- відповідність віку, виховні цінності;

- можливості співочого діапазону;

- коригувальна спрямованість (етапність у нормалізації мовлення тих, хто заїкається;

- періоди щадного режиму в дітей із органічними порушеннями голосу);

- змістовність пісень, нескладний для вимовляння літературний текст;

- простота запам'ятовування та виразність мелодії, логічне розташування тексту щодо сильних ударних звуків;

- нескладність акомпанементу, проста музична форма;

- можливість інсценування тексту пісні.

Причини, через які діти неточно інтонують мелодію:

- психологічний стан;

- відсутність координації між слухом і голосом;

- гучне, нетональне, невиразне мовлення;

- патологічні захворювання слухового та голосового апарату.

Слід завжди обережно ставитися до голосового апарату дитини,

берегти дитячий голос, дотримуючи простих правил:

1.Дитина має співати не більше ніж 10 хвилин поспіль.

2.Уникати крику та тривалого мовленнєвого навантаження.

3.Не співати під час хвороби.

4.Не співати на вулиці в холодну пору року.

5.Захистити від різких коливань навколишньої температури.

6.Вокальна дієта.

Вправи для розвитку голосу й артикуляції.

Робота над голосом починається із вимовляння або проспівування на

видиху голосних і приголосних звуків. Такі вправи формують та розвивають силу, висоту, тривалість звучання і виразність голосу. Остання визначається його тембром.

Для розвитку звуковисотного слуху потрібно співати довгі чи короткі звуки; дві однакові фрази, вигадуючи до них після співу різні завершення; високі та низькі звуки; сходинки та стрибки; а також розрізняти напрямок мелодії (угору, донизу).

Вправи на координацію слуху та голосу: точно починати пісню після музичного вступу, вступати у звук та фразу, налаштуватися на голос музичного керівника.

Вправи для розвитку голосу :розспівування з різними завданнями та в

різних тональностях, а також на звуки [а-е-и-о-у], у яких не можна змінювати позицію; співати звукоряд униз.

Вправи для розвитку голосу варто проводити з музичним супроводом і

без нього (а капела), іноді додаючи акомпанемент на металофоні,

дзвіночках, тамбурині.

Наприклад: тематичні короткі розспівування, що будуються на 2-3 звуках, для розвитку діапазону голосу на високих і низьких звуках; вокалізи; фонопедичні вправи для зміцнення м'язів гортані та розвитку сили голосу (поставити руки на діафрагму, затримати дихання, а потім повільно видихнути; повторити 6 разів); глісандо (ковзання звука з ноти на ноту); розспівування на легато та стаккато; пісні-співаночки.

Співи на звук [м-м-м] із закритим ротом активізують тонус голосових м'язів, попереджають ларингіти. Вокалізи на склади «лі-зі-на» насичують легені та

мозок киснем.

Дихальні вправи сприяють виробленню правильного діафрагмального дихання, тривалості видиху, його сили та поступовості, їх можна поєднувати з рухами рук, тулуба, голови. До дихальних вправ можна долучити мовленнєвий та співочий матеріал, який вимовляють або проспівують на

видиху («Понюхай квітку», «Надуємо м'яч», «Качаємо шину», «Самоварчик» та ін.). До вправ із розвитку дихання, голосу й артикуляції доцільно додати спів або декламування віршів із різним забарвленням звука - мажорним або мінорним, що виражає різні емоції, та спів із пальцевою гімнастикою, що водночас розвиває дрібну моторику та нормалізує діяльність периферичних відділів мовленнєвого апарату дитини.

Для центральної нервової системи і мозку спів має величезну цінність. Як і будь-яке заняття творчістю, спів сприяє більш інтенсивній роботі мозку, зміцненню нейронних зв'язків, а також інтенсивному «включенню» дитини в розумовий процес.